Ернест Резерфорд і його внесок у розвиток фізичної науки

Молоді покоління фізиків та техніків за своїми сьогоденними проблемами рідко згадують про епоху зародження перших ідей та проведення геніальних експериментів з дослідження ядра атома, які реалізовувалися з визначальною і благородною метою – збагатити глибину людських уявлень про природу. Сьогодні на розвиток фізичної науки витрачаються величезні кошти, спрямовуються зусилля цілих науково-дослідних центрів, університетів та лабораторій, викорис-товуються сучасні удосконалені методи проведення експерименту, тощо. Незважаючи на економічний, технологічний та інформаційний прогрес, роль геніальних учених у процесі розвитку природничої науки залишається визначальним фактором успіху та рівнем істинності. Критерії геніальності з часом можуть змінюватися, однак, як і на протязі всієї історії людства, народженню думок та ідей, які каталізують процес відкриття нового у природознавстві, допомагають глибше зазирнути та пізнати оточуючий нас світ, ми завдячуємо окремим високообдарованим особистостям, їх такту передчуття та науковій інтуїції. До таких науковців належить і Є. Резерфорд  (30.08.1871 р. – 19.10.1937 р.) англійський фізик, лауреат Нобелівської премії з хімії за дослідження по перетворенню елементів і хімії радіоактивних елементів (1908 р).

Він створив сучасне вчення про радіоактивність, першим зрозумів, що це спонтанний розпад атомів радіоактивних елементів, вперше здійснив штучний розпад ядра і, насамкінець, довів істинність запропонованої ним планетарної структури будови атомів. Будь-якого із цих досягнень з надлишком достатньо для того, щоб людину признати геніальною.